Дистанційне навчання(26.05.20)

26.05.20.
10-Д.Українська література.Контрольна робота №6.

Виконайте тестові завданння за посиланням
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=486891
Код доступу 4868916
Завдання необхідно виконати до  26 травня 14:00


7-Д.Українська мова.Повторення вивченого.
Виконати завдання на сайті "Мій клас".

7-Д.Українська література.Література рідного краю№4.
Творчість А.Корінь.
Ознайомтеся з творчістю поетеси.

        Корінь Антоніна Михайлівна, народилась 6 серпня 1948 р. в с. Софіївці Щорського району Чернігівської області. Її покоління пізніше назвуть дітьми війни.

        Батько – Мельник Михайло Григорович, народився 08.04.1919 р. в с. Тихоновичі цього району, мав семикласну освіту і працював колгоспним бухгалтером. Мама – Ховдій Валентина Григорівна, народилась 04.06.1921 р. (в паспорті 18.07.1922 р.) мала неповну вищу освіту (7 класів у с. Савинки Корюківського р-ну, робітфак у Сосниці та Чернігівський учительський інститут, філфак, російське відділення). 45 років провчителювала у Софіївській семи-восьми-дев’ятирічці, викладала російську і українську мову, російську і українську літературу, анатомію, працю, а також у вечірній школі сільської молоді.

        Батько – ветеран Другої світової війни. Розпочалася вона для нього у Прибалтиці, де в перші місяці отримав три поранення і всі – в легені. Непритомного німецькі окупанти підібрали його з поля бою і взявши в полон, вивезли в Німеччину, де на нього чекала доля остарбайтера: працювати на бауера в одному із сіл.

        У 1953 чи 1954 р.р. війна озвалась у його прострелених легенях відкритим процесом туберкульозу легень. Прохворівши 5 років, 11.03.1959 р. батько помер у віці 39 років. Мама залишилась 38-річною вдовою з двома дітьми – мені було 10 років, братові – 4.

        Брат – Мельник Олександр Михайлович, народився 13.11.1954 р., закінчив Дніпропетровський промислово-економічний технікум і (заочно) Київський політехнічний інститут. Жив і працював директором обчислювальної станції у Чернігові. Помер 13.03.1996 р. в м. Калинівка на Вінничині, у відрядженні – інсульт. Похований у Чернігові.

        Антоніна Михайлівна закінчила у 1963 році Софіївську неповну середню школу (8 кл.). У 1963-1966 р.р. закінчила Корюківську СШ № 1 Чернігівської області (школи вже немає), здобувши там паралельно посвідчення про робітничу професію «друкаря високого друку» на поліграфічно-картонажній фабриці (фабрики також вже немає).

       У 1970 році закінчила бібліотечний факультет Харківського державного інституту культури. 36 років пропрацювала у бібліотеках України та Білорусії: Дніпропетровській обласній науковій (методист, редактор), шкільній у с. Карень Вітебської області Лепельського р-ну. З 1974 року живе з сім’єю в Кіровограді, працює у Кіровоградській обласній бібліотеці для дітей ім. Гайдара (тепер Т. Г. Шевченка) 10 років; бібліографом, зав. відділом, заст. директора, у Кіровоградській ОУНБ ім. Д. Чижевського (головний редактор і вчений секретар – 18 років). З 18.01.2011 р. молодший науковий співробітник літературно-меморіального музею І. Карпенка-Карого.

        Опікується літературно-мистецьким клубом «Євшан» (з 1998 р.) та клубом перекладачів «Сонях» (з 2012 р.), шукає та інформаційно підтримує таланти.

        Друкуватися почала в 1963 році. Вірші і статті ввійшли в колективні збірки «Кроки», «Поезія», «Як звук павутинки», «Віконце» та інші, видані у 80-90 роки.

           В 1993 році в Кіровограді у видавництві «Степ» вийшла перша книга віршів «Заворожи мене». Ось лише один із віршів цієї збірки:

«Родовід»:

                                                            Жіночого роду земля і весна,

                                                            Любов, нагорода і думка ясна.

                                                            А рід чоловічий – це молот і плуг, 

                                                            і хліб і достаток, і успіх, і друг.

                                                            Середнього роду між нами – дитя,

                                                            Що вічною ниткою зшило життя.

           Член обласного літоб’єднання «Степ» (з 1981 р.) та Національної спілки письменників України (з 2002 р.). Антоніна Михайлівна все життя популяризує українську культуру, звичаї обряди нашого народу.

           «Моя родина й рід, де завжди шанувались порядність, душевна щедрість, працелюбство, пісня і книга то, мабуть, і є перше і вічне джерело натхнення». На вірші Антоніни Михайлівни написано декілька десятків пісень у співпраці з А. Фоменком, К. Шутенком, О. Поповим, П. Бровченком.

              Одна з пісень зафіксувала один з обрядів українців, що переселились на Кубань.

«Як вертались козаченьки із війни»

                                                            «Як вертались козаченьки із війни,

                                                            Зупинялись під станицею вони,

                                                            Опускали коні гриву у траву,

                                                            а загін заводив пісню бойову,

                                                            Ой про те, як воювалось на війні,

                                                            Долинала пісня в рідні курені

                                                            Паслись коні серед буйних серед трав,

                                                            разом з піснею і вечір догорав.

                                                            А на пісню в ніжнім сяєві зорі,

                                                            Вірні жони йшли і діти, й матері.

                                                            Дивувався в чистім небі молодик.

                                                            Що у кожного по глечику води.

                                                            Ні цілунків, ані потисків руки

                                                            Лиш стелили коням в ноги рушники.

                                                            Та й ставала на колінах вся рідня

                                                            Та й копита мила коням у воді

                                                             цілувала їх і чорні і руді,

                                                            Ой за те, що їхніх милих привезли,

                                                            Козаків, що перемогу здобули.

                                                            ...Хоче милому козачка щось сказать,

                                                            тільки ж очі затуманює сльоза,

                                                            стали коні та й на білі рушники,

                                                            повернулися з походу козаки.

Це цікаво!!!

       У 1994 році в Центрально-Українському видавництві / у співавторстві з 14-річним сином / видала книгу дитячого гумору» Веселі дрібнички із сімейної скарбнички» в кращих традиціях Корнія Чуковського. Антоніна Михайлівна – добрий друг нашої бібліотеки, адже тут пройшли роки її творчого становлення, любов до книги переросла в потребу виплеснути душу в слові.

      

Корінизми

Критерії

        – Що сьогодні в дитсадку було найцікавіше?
        – Галушки!

Породи коней

        – Бабусю, а чому по вулиці їздять тільки домашні коні? Де ж інші породи?
        – А які ти ще знаєш?
        – Пасучі…

Змагання

        – Мам, давай – хто перший умиється?
        – Давай!
        – Ага, а я тебе обігнав, я ще вчора вмився!

Рано женитись

        Трирічний син:
        – Ні, мамо не буду я ще женитися. Рано. Зараз я один тебе не слухаю, а оженюсь, то удвох не слухатимемось… Хай років у п’ять…

Погано їсть

        – Мамо, – син показує літеру «Ї», – а ця буквочка чого така худенька? Погано їсть?

Перейменуємо?

        – Я знов забув, як цю важку букву звуть, – показує на букву «Ф». Давай назвемо її правильно – «педальна»…

Алфавіт

        – Мамо, я вже алфавіт вивчив! Хочеш розкажу? Слухай: А, Б, В, Г, і те де, як ти любиш казати, а далі сама знаєш!

Ото собака!

        – А Петруку вже собаку купили…
        – Якої породи?
        – Документальної.
        – Вона може всі документи знайти і навіть табель, який Петрук заховав від батька…

Загадка

                                                            Хто піжаму приховав?

                                                            Капці хто порозкидав?

                                                            Пізно ліг і пізно встав,

                                                            І книжки в рюкзак не склав?

                                                            Хто сольфеджіо не вчив,

                                                            Але ноги – промочив?

                                                            Хто із вас мої хороші

                                                            Загубив щоденник, гроші?

                                                            Це кого щовечір лають

                                                            і мультфільми не вмикають?

                                                            Хто це – Льоша чи Серьожа,

                                                            А чи сонний розгубльоша?

                                                            Ні у нас таких нема,

                                                            Син не тратить час дарма.

                                                            А хто вічно все шукає,

                                                            Той загадку відгадає.

Чому у Сойки крила голубі?

                                                            Відпочиває сойка на вербі.

                                                            Дивлюсь, а в неї крила – голубі.

                                                            Ви бачили коли такі дива?

                                                            Відподиву я всі забув слова.

                                                            А вітер, мабуть, їй думки приніс,

                                                            Бо враз знялась і полетіла ввись.

                                                            І раптом – чуєте? – співа мені згори:

                                                            Фарбую крила в синяву хмарин.

Раджу прочитати твір А.Корінь "Як Данусь у Трускавці козакував".