Дистанційне навчання(12.05.20)

12.05.20.
10-Д.Українська література.Олександр Олесь."З журбою радість обнялась...","Чари ночі".

 1. Виразне читання поезії «З журбою радість обнялась»,аналіз .

Олесь — природжений поет, який вибудував власний світ слова й почувань. Час довів, що цей світ, у якому «з журбою радість обнялась», не чужий сучасному читачеві.

Датований 1906 роком вірш «З журбою радість обнялась» складається всього з двох строф, у яких визначене поетичне кредо Олеся.

З журбою радість обнялась…
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,
І з дивним ранком ніч злилась
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба,
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто – не знаю я…

Тепер в маю, тепер весною,
Коли цвіте весь божий світ,
Зацвів небесною красою
Очей твоїх небесний цвіт.
І це весною, це в маю
Обсипав душу він мою!
Шумлять, співають ниви, луки…
Як пісня, вся душа моя,
А де її слова і звуки?!
Мовчу, мовчу, о боже,я.
Ні, ні! Тепер, тепер в маю,
Скажу, признаюсь, що люблю!

Забуду все. Лишу твої уста…
Вони, як перший цвіт кохання,
Як хмарка ніжно золота
В журливий час смеркання.
Усмішка їх миліша снів,
Що сняться раз єдиний,
Про них, про них мій буде спів.
Останній, лебединий.

Образ журби з радістю в обіймах наводить на думку, що не буває радості без журби, так, як і журби без радості. Напевно, життя — це химерне сплетіння болю, туги з любов’ю і щастям. Хіба б могла людина відчути радість, якби не знала, що таке печаль? У мистецтві, як і в житті, немає «білого» й «чорного». Від того, як складається життя митця, залежить настроєва тональність його творчості. Звичайно, журба з радістю в обіймах — це образ самого життя. Образ цей динамічний: радість летить, журба спиня, потім знову все повторюється. У нескінченній боротьбі між собою ці двоє протилежних почуттів розминаються на одну мить, а в наступну ще міцніше зливаються в обіймах. Їх не можна розняти, спинити, пізнати. Їх можна лиш відчути й передати словом, яке вражатиме в самісіньке серце, якщо воно правдиве. А що таке правда життя? Вона в постійній зміні почуттів, у взаємозв’язку

радості й туги.

Олесь висловив думку про те, що він і сам не знає, хто дужчий: журба чи радість. Ці почуття однаково дорогі поетовому серцю, бо вони наснажують і живлять його творчість. Може, творчість народжується зі страждання і стає джерелом розради для багатьох людей, які шукають відповіді на болючі для себе питання?

2.Виразне читання вірша «Чари ночі».

Уже десятки поколінь, відкриваючи для себе образний світ поезій, не перестають чудуватися Олесевими «Чарами ночі», які стали найулюбленішою піснею в народі.

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.

Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі..."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!"

Приємно-болісний щем, прекрасне й чисте поривання юнацької душі до життєвих радощів, до людської привабливості, до дивовижного світу в собі й навколо. Запальні й відчайдушні, сповнені музики рядки поезії п’янять журбою про скороминущість і невлаштованість людського життя на тлі вічної краси та гармонії всесвіту. Вірш — не повчання, а вибух найвищої сили емоцій, народжених у душі ліричного героя полум’ям кохання. Поезія сприймається як гімн юності, пісня коханню, як уславлення єдності людини й природи. Розквіт світлого почуття людини й чарівна краса весняної ночі доповнюють одне одного, передають гармонійність буття. У творі змодельовано образ весни як найчарівнішої пори року, коли природа пробуджується від зимового сну. Люди, зачаровані красою оновленої природи, прагнуть співати, любити й жити. Використавши прийом обрамлення, поет підкреслює, що навіть природа хоче допомогти закоханим. Солов’ї попереджують, що молодість у людини буває лише раз, так само, як і раз буває справжнє кохання, тому треба ловити кожну мить, насолоджуватися хвилинами щастя.

3.Перегляньте відео пісні "Чари ночі".

Олександр Олесь — видатний поет-символіст. Пригадаймо основні ознаки символізму. (Заглиблення у внутрішній світ людини; філософічність; творчий інтуїтивізм; музична стихія поезії, особливий ліризм; основний художній прийом — символ (слово — знак, натяк, загадка). 

4.На основі аналізу вивчених поезій розкрийте символічне значення образів, заповнивши таблицю.

Символ	Значення
Журба
Радість
Весна
Меч
Сонце

 5.Вивчити напам*ять вірш Олександра Олеся "Чари ночі",відео надсилати на Viber.

6-Д.Українська мова.Приставний н у формах особових і вказівних займенників.

Увага! 

Особові займенники в родовому, знахідному і місцевому відмінках з прийменниками мають початковий звук [н]: він — до нього, вона — для неї, вони — у них. Цей звук постійно виступає в орудному відмінку особових займенників (він — ним, вона — нею, вони — ними).

Вказівні займенники вказують на предмет, ознаку, кількість: Що, братіку, посієш, те і пожнеш.

У місцевому відмінку однини вказівні займенники поряд із закінченням -ому мають і закінчення -ім: на тому — на тім, у кожному — у кожнім.

Завдання.

  1.  Записати речення, ставлячи особові займенники в потрібній формі. Визначити відмінки займенників. 

        1. Ви (я) просіть, а я наче не хочу. 2. Ми з (ти), як риба з водою. 3. Лякали щуку, що в озері (вона) топить будуть. 4. Від неправди люди не мруть, та вже (вони) більш віри не ймуть.   5. Хата з дітьми - базар, без (вони) - пустка. 6. Говори до   (він) - як горохом об стіну. (Народна творчість).

2.Виконайте вправу 510(стор.222).

3. Виписати вказівні займенники, визначити відмінок кожного.

Звучав наш сміх в широких коридорах під час перерв у той далекий час. О весна, я не знаю такої пори, щоб так серце мені хвилювала! Я дивлюсь на квіти, й цвіт багряний викликає стільки світлих мрій! Інші квіти в диханні весни розцвітуть. Але тих вже нема.

7-Д.Українська мова.Особливості вживання прийменників.

1.Опрацюйте теоретичний матеріал підручника(стор.160-161)

Увага!!! Для милозвучності мовлення в українській мові вживаються варіанти окремих прийменників, наприклад: у — в, з — зі — із. При цьому слід дотримуватися таких правил:

У — в

З — із — зі

1. Прийменник у вживається: а) між приголосними (запитав у Василя); б) на початку речення перед приголосним (У Дмитра карі очі); в) перед в, ф, льв, св, тв, хв (у Львові); г) після паузи, що на письмі позначається комою, двокрапкою, тире або іншим розділовим знаком (Це було … у Києві). 2. Прийменник в уживається: а) між голосними (думки в Андрія); б) після голосного перед більшістю приголосних (спитати в батька)

1. Прийменник з уживається: а) перед голосним незалежно від закінчення попереднього слова (Василь з Оксаною, Микола з Олесем); б) перед приголосним, якщо попереднє слово закінчується голосним (Дарина з Кирилом). 2. Прийменник із уживається переважно перед з, с, ц, ч, ш, щ та між групами приголосних (разом із сусідами, виготовити із шовку). 3. Прийменник зі вживається перед сполученням приголосних спочатку слова (в руках зі зброєю, вийти зі школи)

Завдання.

1. Списати, вставляючи замість крапок прийменники (префікси) у або в. 

1) …господарстві, як… млині: ..се щось туркоче.
2) …дощ хату не покривають, а …погоду й так не капає.
3) Він ані… воді не ..тоне, ані… огні не згорить.
4) …своїм дворі ..сяк хазяїн.
5) …чужім оці бачить зразу, … своїм — ні разу.
6) Голка маленька, та …морі до самого дна добирається.
7) Гуде, немов чотири вітри …лісі.
8) Гуде, як вітер… порожній димар.
9) Два борсуки …одній норі не …живуться.
10) Краще …латанім, ніж …хапанім (Нар. творчість).

2.Виконати вправу 464(стор.162)

3.Записати прислів’я, добираючи з дужок потрібний варіант прийменника з.

1) (З, із, зі) своєї печі дим солодкий.
2) (З, із, зі) чужого коня перемоги.
3) (З, із, зі) письма слова не викидають.
4) (З, із, зі) глибокої криниці — студена водиця.
5) Звичка, що ввійшла в характер (з, із, зі) відро молоком матері, вийде тільки (з, із, зі) душею.
6) Дощ іде, як (з, із, зі) відра ллє, а (з, із, зі) стріх біжить, як цівкою.
7) Дружи (з, із, зі) розумним — не будеш дурнем.
8) Додому ворота широкі, а (з, із, зі) дому — вузькі (Нар. творчість).

4.Опрацюйте таблиці на сторінках 164-165

7-Д.Українська література.УРМ № 4(усн.).

Підготуйте усний твір на тему "У чому секрет  успіху пісень А.Малишка, які стали народними?".

Відповіді надсилати на Viber(050 51 94 152)